Меню 
Головна
Авторизація
Каталог рефератів
Освітні новини
Додати реферат
Опитування
Wap обмінник
Дошка оголошень
Написати нам листа
Реклама на сайті

 Пошук рефератів 

 Реклама 


 Реклама 

 Зверніть увагу 
WAP-обмінник Перекладач на 12 мов
Корисні сайти Каталог ВНЗ України

Увага, адміністрація сайту Українські реферати не несе відповідальність за
матеріали розміщені на сайті, всі файли належать їх авторам.
Сайт слугує сервером для обміну роботами.
Додавайте якомога більше своїх робіт. Додати реферат
Ми щиро вдячні Вам за це!!!

 Освітні новини 
- Ученые аристократы
- Исследовательский метод обучения в двухуровневой подготовке учителей
- 19 листопада у Львові AIESEC проводить круглий стіл
- У Львівській області 9-річний учень відібрав в 7-річного хлопчика понад 1,5 тис. грн
- В Одесі перенесено слухання справи щодо законності зміни міськрадою статусу мов навчання у школах

 Нові реферати 
01. Детекторы ионизирующих излучений
02. Дефект масс и энергия связи ядер
03. Деформация металлов
04. Железные Дороги России
05. Действие электрического тока на организм человека
06. Дуговой разряд в газах
07. Дослідження електронної провідності монокристалів дийодиту свинцю в поляризаційній комірці
08. Дослідження фазових перетворень в аморфній стрічці Fe76-Si13-B11 при імпульсному нагріванні
09. Дослідження стійкості в системі популяційної динаміки із запізненням
10. Дослідження послідовного та паралельного сполучення провідників

 Українські реферати... 
Початок разділу > Культурологія > Культура первісного суспільства (лекція)

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

  Культура первісного суспільства (лекція)

Тема: Культура первісного суспільства.

План
1. Загальна характеристика культури первісного суспільства та її періодизація.
2. Культура:
а) ранньородової общини мисливців, збирачів, рибалок;
б) пізньородової общини землеробів-скотарів.

1. Первісна культура є рубежем, який відділяє світ людей від світу тварин. Первісну культуру слід вважати необхідним станом розвитку будь-якої земної культури. Існує кілька періодизацій первісного суспільства: загальна (історична), археологічна, антропологічна та ін. Загальна (історична) періодизація первісної історії була вперше дана в 1870р. видатним американським етнографом Л. Морганом. Використовуючи встବ¬¬¬¬¬¬¬но¬влений у ХVІІІ ст. поділ історичного процесу на епохи дикості, варварства і цивілізації, він поділив епохи дикості на нижчий, середній і вищий ступені. Нижчий ступінь дикості починається з появою 3 млн. років тому людини і членороздільної мови, середній - виникненням рибальства і застосуванням вогню, вищий - з винаходом лука і стріл. Перехід до нижчого ступеня варварства пов'язується з поширенням гончарства; з освоєнням землеробства і скотарства починається середній, а з використанням заліза - вищий ступінь варварства. З винаходом алфавіту настає епоха цивілізації. Відносною хронологією є археологічна періодизація, в основу якої покладено матеріал, з якого виготовлені знаряддя праці. Відповідно до неї історія первісного суспільства починається з кам'яного віку, яка поділяється на три доби: палеоліт (від грец. - старовинний і камінь), мезоліт (від грец. - середній і камінь) і неоліт (від грец. - новий і камінь). Кожна з цих діб розпадається на нижню (ранню) середню і верхню (пізню) частини. Вони характеризуються певними типами археологічних культур, тобто групою джерел, які мають загальні характерні риси і об'єднані одним часом і спільною територією. Палеоліт датується приблизно періодом 3 млн. - 10 тисяч років тому. Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу. За палеоліту склалися основи первісного суспільства. На початку верхнього палеоліту (35-10 тисяч років тому) з'явилась розумна людина. Вважається, що люди верхнього палеоліту походять від передньоазійських прогресивних неандертальців, відомих за знахідками Схул і Табун у Палестині. Антропологи виділяють в Європі і Середземномор'ї два основних типи розумної людини - кроманьйонський і грімальдійський. У верхньому палеоліті виникає родовий лад, закладаються основи расових поділів людства, відбувається розселення мисливців із раніше обжитих місць у Північну Європу, Азію, Америку й Австралію. Епоха мезолітів на різних територіях Європи і Близького Сходу розпо-чалася не одночасно: в Середземномор'ї і в країнах Стародавнього Сходу - в 11-10 тис. до н. е., а в межах Східної і Центральної Європи - у другій половині 9 тис. до н. е. Закінчується вона, в різних місцях, також неодночасно. На півдні Східної Європи перехід від мезоліту до неолітичної доби відбувся в середині 6 тис. до н. е. на північних територіях - у 5 і на початку 4 тис. до н. е. На території України мезолітична епоха датується кінцем 9-5 тис. до н. е. Вважають, що мезоліт - це час виникнення племен, хоч відоме інше твердження: племінна організація суспільства склалася пізніше. За підрахунками вчених, у мезоліті на Землі було приблизно 5 млн. чоловік. Неоліт на території Східної Європи датується середньо 6-3 тис. до н. е.; у країнах Стародавнього Сходу ця епоха розпочинається у 8-7 тис. до н. е. Насе-лення Землі досягає приблизно 80 млн. чоловік. Неоліт у країнах Стародавнього Сходу розпочався понад 5 тис. років тому, а окремі мідні вироби знаходять тут ще раніше. У межах території України неоліт датується 4-3 тис. до н. е. Якщо вести мову про культуру первісного суспільства, то, насамперед, треба зазначити, що історично культура могла виникнути лише тоді, коли почалось практичне виділення людини з природи, яке здійснювалося суспільно, через трудову діяльність первісних родових колективів по освоєнню навколишньої дійсності. Освоєння світу здійснювалося лише суспільною людиною, колективом, об'єднаних спільною метою. Історично першою формою існування такої "суспільної людини" була родова община. Вчені пов'язують виникнення культури з епохою первісної або родової общини; а "точніше", з верхнім палеолітом. Роблячи спробу дати узагальнюючу характеристику культури первісного суспільства, зазначимо, що це перший і найтриваліший історичний тип культури. Її витоки сягають верхнього палеоліту і завершуються добою раннього заліза. Ця величезна культурно-історична смуга розпочалася з розвитку кам'яної, крем'яної і кісткової техніки й завершилася опануванням перших металів. Від найпростішого скребка через винайдення лука і стріл, кераміки, гончарної печі, ткацького верстату, колеса і гарби, парусних кораблів, приручення тварин - такий шлях розитку знарядь виробництва. Повільно, але неухильно розширюються місця поселення стародавньої людини: від стоянки (стійбища), поселення, селища до городища і виникнення перших міст. Паралельно розвивається суспільна організація, сімейно-шлюбні відносини, закладаються основи расових поділів людства, відбувається розселення людей на всіх континентах Землі, розпочинаються процеси переходу від колективної до приватної власності, зміни психології первісної людини, виділення професійної розумової праці. У процесі повсякденної трудової діяльності розвивається мова і мислення людини, складаються міфи, поши¬рюються позитивні знання, вірування, звичаї і мистецтво. В історії культури первісного суспільства можна виділити три періоди за назвою відповідних епох, доповнюючи їх археологічною хронологією. Першим періодом буде культура ранньопервісної або ранньородової общини перших мисливців, збирачів і рибалок (верхній палеоліт, мезоліт). Другим періодом - культура пізньопервісної або пізньородової общини землеробів і скотарів (мезоліт, неоліт). Третім - культура первісної сусідської (протоселянської) общини, або стратифікованого суспільства (верхній неоліт, мідна, бронзова, рання залізна доби). 2. Для ранньородової общини мисливців, збирачів і рибалок було харак-терне привласнювальне господарство. Найважливішою пам'яткою матеріальної культури Європейської пори є виготовлення великої кількості знарядь праці із кістки і широке поширення зимових общинних жител. З'являється примітивний рибацький гачок. Важливими мисливськими знаряддями були списи, ударні палиці, метальні палиці - бумеранги. Головним знаряддям збиральництва була загострена палиця (копачка). Мезоліт - час значних змін у природі Європи. В мезоліті з'являється зброя дальної дії - лук і стріли. Другою важливою подією в історії культури стало приручення собаки. Триває вдосконалення обробки кременю. З мезолітичною епохою пов'язана поява знарядь для обробки дерева - сокир і тесел. Сокири, тесла, а також кайловидні знаряддя - піки, були великими знаряддями, вони дістали назву макроліти (від грец. - великий і камінь). Розглядаючи проблеми, пов'язані з суспільними відносинами ранньо¬родової общини, слід зауважити, що основним соціальним осередком був рід. Він здійснював свою господарську діяльність через родову общину, яка будувалася за родинною ознакою (кровною або шлюбною). Суспільство мисливців і рибалок не знало іншої форми власності на землю, крім спільної власності всієї групи співродичів. Засвідчено також колективне володіння мисливськими загонами, рибацькими човнами і сітками. Окремим особам належали лише індивідуально виготовлені ними знаряддя праці і різні побутові предмети. Рід був верховним власником не лише продуктів колективного полювання чи рибальства, але й будь-якої індивідуальної здобичі. Основними статевими групами в ранньородовій общині були групи дітей, дорослих жінок і дорослих чоловіків. Поділу суспільства на ці угрупування надавалося велике значення, до того ж дуже важливим вважався віковий рубіж переходу до категорії дорослих, що супроводжувалося урочистими обрядами, відомими під назвою ініціацій (від лат. - посвячення). Первісна община була общиною рівних, але в умовах жорстокої боротьби за існування цими рівними були лише повноцінні члени виробничого колективу. В ранньородовому суспільстві діяли звичаї умертвління ("добровільної смерті") перестарілих співродичів, які втратили працездатність, позбавлялися хворих, ослаблених від голоду, від маленьких дітей, яких неможливо було прогодувати. Виникнення общинно-родової організації сприяло розвиткові не лише соціального, але й духовного життя первісного людства. Епоха ранньородової общини відзначена успіхами в розвитку мови, міфології, зачатків раціональних знань, мистецтва. Міфологія - наука про міфи (від грец. - слово, оповідь). Л. Бабій вважає міфологію єдиною універсальною формою суспільної свідомості первісного суспільства, яка в цій своїй якості репрезентує і всю його культуру. Вона - особливий тип світогляду і перша форма культури. В основі кожного міфу лежало поняття: "звідки" і "чому". Умови життя в першу чергу вимагали накопичення знань про оточуючу природу. Людина володіла найпростішими раціональними прийомами залічування переломів, вивихів і ран, видалення зубів та інших нескладних хірургічних операцій, лікування укусів змії, простуди. Починаючи з мезоліту, стали відомі трансплантація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. У первісній медицині широко застосовувались як фізичні (масаж, холодні і гарячі компреси, парова баня, кровопускання), так і лікування засобами тваринного, рослинного і мінерального походження. Продуктом розвитку ранньородової общини стали релігійні вірування, їх виникнення пов'язане з певним рівнем розвитку інтелекту людини, зачатками теоретичного мислення, можливостями відриву думки від дійсності. У первісних віруваннях втілено фантастичне усвідомлення людьми їх залежності від сил природи. За верхнього палеоліту виникають різні форми релігійних вірувань: тотемізм (від алгонкін. - його рід), анімізм (від лат. - душа, дух), фетишизм (від португ. - амулет, талісман), магія (від грец. - чарівництво). Тотемізм - це віра в те, що кожна родова група має свого спільного предка (тотема), яким могла б бути тварина, рослина чи навіть предмети неживої природи. Анімізм - віра в існування у людині та в оточуючих її предметах - душі. Фетишизм - поклоніння неживим предметам, які наділялися над¬природною силою і могли допомагати тим, хто їм поклонявся. Магія - віра, сподівання людини змінити природний хід подій, вплинути на них магічними діями, заклинаннями, чарами) в потрібному для неї напрямі. Ведучи мову про суспільні відносини, зауважимо, що на зміну ранньо-родової общини мисливців, збирачів і рибалок прийшла пізньородова община землеробів-скотарів. Економічну основу суспільства і далі складала родова власність на землю. Засоби виробництва перебували як в колективній, так і в індивідуальній власності. Значення останньої поступово зростало в міру відносно регулярного надлишкового продукту, частина якого поступала не в рівнозабезпечуючий, а в трудовий розподіл. Розвиток індивідуальної власності покликав до життя новий вид економічних відносин, названий американською дослідницею К. Дю Буа "престижною економікою". Вона проявлялась головним чином у взаємному обміні дарами. Розглядаючи духовну культуру пізньородової общини необхідно підкреслити, що разом з ускладненням виробничої діяльності первісної людини розширялися її позитивні знання. Меланезійці Нової Ірландії знали й вміли вирощувати 14 різновидів хлібного дерева, 52 різновиди бананів, 220 різновидів тара, ірокези вирощували 14 різновидів маїсу. Розвиток математичних знань привів до появи перших лічильних пристроїв - спочатку в'язок соломи чи купки камінців, а потім особливих бірок чи шнурків з вузликами або нанизаних на них раковин. Такі пристрої описані в багатьох племен Америки, Африки, Океанії, існували вони і в первісній Європі: слово "калькуляція" походить від латинського "калькюлюс" - камінець. Добу неоліту в Україні репрезентує трипільська культура (V-ІІІ тис. до н. е.), найприкметнішою групою знахідок у трипільців є орнаментальна кераміка, що була на дуже високому рівні. Визначаючи місце трипільської цивілізації в історії людства, англійські археологи Г. Кларк і С. Пігот обгрунтовують думку, що територія Праукраїни була прабатьківщиною індоєвропейських народів, а трипільці - орії були попередниками індоєвропейської етнічної сім'ї, в тому числі слов'ян, а отже й українців. Цієї думки дотримуються й інші українські та зарубіжні вчені, зокрема, австралієць В. Чайлд, англієць Г. Чайлд, француз Г. Руа, українці В. Паїк, Л. Силенко й багато інших. Розглядаючи культуру первісної сусідської (протиселянської) общини стратифікованого суспільства, варто наголосити на тому, що ця доба характеризується розкладом общинно-родового ладу. Цей розклад був зумовлений насамперед (хоч і не тільки) дальшим значним зростанням про-дуктивних сил. Суспільний поділ праці супроводжувався розвитком обміну. Це вже був не дарообмін періоду ранньородової общини, а справжній економічний обмін. Частина продукції почала вироблятися безпосередньо для обміну, тобто в якості товару. Цей обмін сприяв формуванню в суспільстві уявлень про еквівалентність предметів, що обмінюються, виникненню мірил вартості і засобів обміну. Ними, ставали найрізноманітніші предмети, які мали цінність через свою рідкість або вкладену в них працю: намиста із зубів тварин, раковини, шматки матерії, орнаментовані глечики і т. п. З розвитком обміну вдосконалювалися засоби сполучення. Набули поширення колісні вози. Розпочалось спорудження доріг, з'явились кораблі з веслами і парусами. З середини 2 тис. до н. е. в якості тяглової сили почали використовувати коня. Бурхливі економічні і соціальні процеси епохи стратифікованого суспільства сприяли дальшому зростанню зачатків позитивних знань. Розвиток землеробства, особливо зрошувального, яке вимагало точного визначення часу поливання, початку польових робів і т. п., привів до вдосконалення календаря, а, звідси, й астрономічних спостережень. Перші календарі були, як правило, місяцевими, тобто базувались на спостереженнях за зміною фаз Місяця, спогади про що збереглись у багатьох сучасних мовах (українське: місяць - Місяць і календарна одиниця). Розпочалась диференціація математичних знань, тому що зародження приватного землеволодіння покликало до життя, як показує сама назва цієї науки, зачатки геометрії, тобто "землемірства". Подібним чином відбувався розвиток й інших галузей знань. Винахід таких удосконалених сухопутніх і водних транспортних засобів, як віз і парусний корабель, сприяли розвитку не лише математики, але й механіки. З виникненням рудних металів зародилось металознавство. Підсумовуючи, треба зазначити, що протягом трьох періодів, у яких еволюціонізувалась культура первісного суспільства, ускладнювались і вдосконалювались знаряддя праці, житло, одяг, форми людських колективів, сімейно-шлюбних відносин, виникали суспільні поділи праці, спеціалізація, зароджувалась приватна власність, родова община перетворилась в сусідську або територіальну, розвивалась міфологія, релігійні вірування, позитивні знання, мистецтво, яке несло на собі відбиток мужності, простоти і сили. Культурні надбання первісних людей стали п'єдесталом, на якому зводилася перша, доіндустріальна цивілізація. Тема: Антична культура Слово античність (древній, старовинний) походить від латин. мови. Під античністю розуміють період старовинної історії, найвищу ступінь у розвитку рабовласницького суспільства. Античною культурою прийнято називати культуру Стародавньої Греції та Риму в період з VІІІ ст. до н. е. і до V ст. н. е. Ранній культурний розвиток Стародавньої Греції пояснюється цілим рядом причин. Важливе значення мали історико-географічні фактори та природні обставини. В Греції були сприятливі умови для землеробства, вирощування оливок, садівництва і виноградарства, а також тваринництва. Наявність корисних копалин сприяли розвиткові ремесла і торгівлі. Географічне розташування було зручним для розвитку мореплавства. Значення для раннього культурного розвитку Греції мало те, що вона успадкувала досягнення матеріальної і духовної культури країн Стародавнього Сходу. 1. Культура періоду архаїки - час становлення античного рабо-власницького суспільства. Головною рисою економічного розвитку Греції періоду архаїки була велика колонізація. Греки заснували багато колоній на сході і заході. Причиною їх виникнення була необхідність у нових ринках збуту і джерелах сировини. Одначасно з цим внутрішня політична боротьба приводила до примусової еміграції переможені групи населення, які змушені були шукати собі нові місця для проживання і господарської діяльності. В середині VІІІ ст. до н. е. були засновані перші колонії на Півдні Італії, Сицилії, у VІІІ-VІІ ст. до н. е. - в Єгипті, на півдні сучасної Франції і в Іспанії. Ряд колоній було засновано по берегах Чорного моря, в тому числі на території сучасної України. З Греції привозили вина, маслинову олію, тканини, художній металічний і глиняний посуд, прикраси, предмети розкоші і т. п. Найбільшою з грецьких держав на території України було Босфорське царство з центром в Пантікапеї. Воно об'єднувало під своєю владою значну територію східної частини Криму і Таманські півострова. Основою його економіки було хліборобство, виноробство, рибальство, розвинуте ремесло і торгівля, яка велася з Грецією і навколишніми племенами. Значне місце в торгівлі Боспорського царства займала работоргівля. В період архаїки зростали міста, які нараховували до 25-30 тис. жителів. Ними були Корінф, Афіни, Мілет, Ефес. До влади приходили сильні та енергійні узурпатори - тирани (від етруського - пан). Часто це були люди сильні і обдаровані, неординарні особистості. Явище тиранії було широко розповсюджене в грецьких містах. У цей час створювались великі союзи міст, один з яких Пелопоннеський під керівництвом Спарти. Спарта була державою воїнів. Спартою управляли два царі, їх влада була обмежена загальними зборами, а також вибраними членами герусії (старійшинами). З семи років молодь жила в спецальних таборах, де вправлялася з військової майстерності. Досягнувши 20 років, спартанець ставав рівноправним членом общини. Все життя спартанців проходило у військових і спортивних заняттях, господарською діяльністю займалися ілоти (безправне місцеве населення, державні раби), яких спартанець міг убити безкарно. Суворе, безжалісне виховання пробуджувало у спартанців почуття переваги над іншими жителями грецьких міст. До спартанців в грецькому світі відносилися з повагою, але без симпатії і спартанців не любили. В зв'язку з потребами ремісничого виробництва, сільського господарства, торгівлі, розвиток отримали природничі та математичні знання. Різнобічним вченим, механіком і військовим інженером був Архімед із Сіракуз. Результати його винаходів успішно застосовувались на практиці. В середині VІ ст. до н. е. ним був споруджений тунель на острові Самос довжиною в один кілометр, причому будівельні роботи проводилися одночасно з двох кінців. Прорубавши скалу, дві партії будівельників зустрілися під землею. Такі роботи є важко-виконуваними навіть для інженерів нашого часу. Анаксимандр із Мілету (VI ст. до н. е.) склав карту зоряного неба, яка полегшувала плавання кораблів у нічні години, філософ і астроном Фалес Мілетський правильно передбачив затемнення сонця в 585 році до н. е. В галузі літератури помітний інтерес до індивідуальних рис характеру і внутрішнього світу людини. Такими були, наприклад, поеми Гесіода (8-7 ст. до н. е.) "Походження богів" і "Праця та дні". В них автор звертається не до багатих людей, а до рядових общинників, із середовища яких вийшов і сам. Інтерес до внутрішнього світу людини характерний ліричній поезії (назва походить від струнного музичного інструменту - ліри, під акомпонемент якого виконувались вірші). Поеми Калліна, Тіртея оспівували військові подвиги, елегії Солона відбивали історію соціального становищ в Афінах, елегії Феогніда (6 ст. до н. е.) - ідеологію грецької аристократії. Любовними і застольними піснями прославився поет Анакреонт (6-5 ст. до н. е.). Розвивалась урочиста хорова лірика, створювались гімни в честь богів, переможців спортивних змагань. В кінці періоду архаїки з'явилися байки, описи прогулянок, побутові та історичні розповіді, від яких до нас дійшли лише незначні уривки. Міфологія, яка являла собою легенди про богів, демонів і героїв, була спробою осмислення людиною навколишньої дійсності. В старогрецьку міфологію проникло багато легенд Стародавнього Сходу, зокрема, в грецький пантеон були введені народні герої. Головним верховним богом вважався Зевс. Місцем його перебування був гірський хребет Олімп на кордоні Фессалії і Македонії. Встановився список 12 олімпійських богів, між якими існували функції управління: Зевс і Гера (верховні боги), Аполлон (покровитель мистецтва, стад і міст), Артеміда (богиня полювання), Афродіта (богиня любові і краси) та ін. Для міфології характерна поява людей - героїв, які творять волю Зевса на землі, очищають її від чудовиськ і ставлять питання правильної організації людського життя. Почалося формування архітектурних ансамблів міст. В центрі міста знаходився храм, фасадом на схід сонця, перед ним - площа. Спочатку храми мали лише 2-4 колони з фасаду, потім набуваючи класичних форм, більше. Такі споруди отримали назву періптер. Храми являли собою прямокутні, приземисті споруди, сильно витягнуті в довжину (храми Гери в Олімпії, Аполлона в Корінфі). Розвивалась декоративна і статуарна пластика. Фігури - статичні, в них підкреслювався внутрішній спокій, сила людини. Такими є скульптури богині Артеміди Делоської (VІІ ст. до н. е.) та Гери Самоської (560 р. до н. е.). Для періоду архаїки характерний розквіт керамічних виробів. Амфори цього часу досягають досконалості форм, покриті амфори і вази орнаментом, а також різними зображеннями на міфологічні та побутові теми. На червоному фоні обпаленої глини малюнки були зроблені чорним лаком. В цей період відбулася важлива подія - запровадження Олімпійських ігор. Перші ігри були проведені в 776 р. до н. е. в честь Зевса Олімпійського у місті Олімпі. Повторювалися ігри через кожні 4 роки. В програмі були: біг, боротьба, кулачний бій, змагання на колісницях, змагання вершників і п'ятиборство. Іноземці, напіввільні, раби і жінки участі в іграх не приймали і на них не допускались. Виступали атлети оголеними, що стало одним із мотивів давньогрецького мистецтва - оспівування прекрасного, гармонійно розвинутого людського тіла. Проводилися ігри і в інших місцях, зокрема на Корінфському перешийку в честь морського бога Посейдона та ін. Отже, в період архаїки подальший розвиток отримали наукові знання, особливо у галузі природи, математики і філософії. В архітектурі виділилося два стиля. Один - суворий, важкий, інший - легкий, ошатний. Будувалися храми богів і святилищ. Розвивалась декоративна і статуарна пластики, амфорний живопис. Було проведено перші олімпійські ігри. 2. В епоху класики центр політичного і культурного життя переміщається на материкову Грецію, в Афіни. Розквіт Афін припадав на правління Перікла, період афінської демократії. Розквіту грецької культури цього періоду сприяло встановлення в Афінах демократичного правління (демократія - правління народу). Маючи на увазі афінську демократію, потрібно уточнити що мова йде лише про вільно-народжених людей, старших 20 років, яких була меншість і які були повноправними афінськими громадянами. Політичних прав були позбавлені жінки, метеки (вільні переселенці з інших областей) Греції, що проживали в Афінах, та раби (в майстерні працювало в середньому 5-10 рабів, на руднику - значно більше, в господарстві знатного громадянина - 10-20 рабів). Народні збори громадян вирішували державні справи. Посадові особи вибиралися шляхом жеребкування. Кожен рік таким чином обиралось 9 архонтів (регентів, від лат. - правлячий), які слідкували за правильністю виконання законів, прийнятих загальними зборами. Про посадову особу свідчив лавровий вінок на голові. Для уникнення зловживань владою слідкували, щоб одна особа не обиралась повторно на ту саму посаду. Під час війни призначалось 10 воєначальників. Вони називалися стратегами і переобирались кожен рік. Найбільш відомим стратегом був Перікл. Він також, був оратором (демагогом) признаним політичним діячем. Час його діяльності (443-429 рр. до н. е.) став блискучою сторінкою в історії культури Афін. Вершиною давньогрецької архітектури вважається акрополь в Афінах. В центрі його знаходиться Парфенон - храм богині мудрості Афіни, покровительки міста. Яскраво розфарбований храм з білими мармуровими колонами був втіленням могутності і величності Афінської держави. Відзначався храм спокійною урочистою величністю, почуттям міри і гармонії. Досконалість пропорцій, масштаб храму вражають не грандіозністю, а втіленням найвищої краси і героїки, де мірою речей є людина. Архітектору акрополя Фідію належала статуя 12 метрової висоти Афіни - діви, що стояла в середині Парфенону (до нашого часу не збереглася). Основа статуї була дерев'яна, одяг, волосся з листового золота, обличчя, руки, ноги - з слонової кістки. Богиня Афіна була зображена в парадному одязі, стояла опираючись на щит, біля ніг звивалася змія - символ мудрості, на правій витягнутій руці - фігура богині перемоги - Ніки (2 м висоти). Скульптура і архітектура Фідія пізніше звинуватили в безбожності, оскільки на щиті Афіни, де зображено бій греків з амазонками, він відтворив себе і Перікла. Парфенон став каноном в будівництві храмів. Щодо побутової культури, то слід відзначити, що уклад життя греків був невибагливим, простим. Одяг шили з шерстяної пряжі чи льону (хітон). Багаті люди прикрашали одяг золотими прикрасами. Харчувалися греки овочами, рибою, фруктами, сиром. Під час свят вживали виноградне вино, розбавлене водою в пропорції 1:3. Пити нерозбавлене вино вважалось варварським звичаєм. Чоловіки в Стародавній Греції проводили час за спортивними заняттями, бесідами, філософськими розмовами. Знатні, багаті греки приділяли увагу догляду за своєю зовнішністю, купанню і макіяжу, створювали вишукані зачіски. Період класики був найвищим рівнем розвитку старогрецької культури. Він припав на час правління Перікла. Демократична форма державного правління підняла значення науки і мистецтва. В ІV ст. до н. е. відбулася диференціація наук. Греками розроблені майже всі розділи елементарної геометрії та філософії, риторики. Гіппократ заклав підвалини медичної науки. В Афінах вперше у світі був створений театр, збудований акрополь. В галузі скульптури встановлений еталон зображення людини. Розвивалась побутова і фізична культура. 3. Термін елліни (грецьк. - самоназва греків). Вперше цей термін для позначення всіх греків зустрічається у творах поета Архілоха (VІІ ст. до н. е.). Еллінізм - етап в історії країн Сходу Середземномор'я від часів походів Олександра Македонського (334-323 рр. до н. е.) до завоювання їх Римом. Після смерті Олександра Македонського його імперія розпалася на ряд держав. Найбільш характерними центрами культури стали: Єгипет з центром в Олександрії, Пергамське царство в Малій Азії і культура острова Родоса, найсхіднішого острова в Егейському морі. В цей період сама Греція обезлюдніла і збідніла, втратила полісно-державний устрій. Греція перетворилась в просту одиницю місцевого самоуправління. Грецька культура стала більш відкритою, вбираючи в себе особливості інших культур, особливо культур Сходу. Вийшовши за межі Греції, грецька культура стала культурою інтелектуальної еліти, розквітала в тіні східних палаців, на гроші місцевих владик, служачи їх авторитету та інтересам. Значним науковим і культурним центром елліністичного світу був Єгипет з столицею в Олександрії. В ній проживало багато греків. Олександрія відзначалася багатством і пишністю, майже третину міської території займав великий двірцевий комплекс. Не набагато поступалися йому палаци аристократії (від грецьк. аріатос - знатний, сила, влада). Царські парки прикрашалися мармуровими фонтанами. В кварталі Брухейон міста Олександрії розташувався великий світовий науковий центр, який отримав назву Мусейон. Там був великий зал для нарад вчених, тисячетомна бібліотека, ботанічний сад, зоопарк, хірургічні лабораторії, астрономічні обсерваторії. Хороші умови для роботи, висока плата притягували сюди вчених з усього світу. В Олександрії працював талановитий математик Евклід. Його праця "Основи геометрії" витримала біля 1700 видань і на протязі багатьох століть залишилась обов'язковим навчальним посібником з геометрії. Директор Олександрійської бібліотеки грек Ератосфен із Кіренії вирахував довжину меридіана, близьку до сучасної. Вчені Олександрійської обсерваторії піділили добу на години, годину - на 60 хвилин, хвилину - на 60 секунд. Арістарх Самоський пробував визначити віддаль від Землі до Місяця і від Землі до Сонця. За 1800 років до М. Коперніка Арістарх висунув гіпотезу про обертання Землі та інших планет навколо Сонця. Славу Греції як осередка культури продовжували підтримувати не лише Афіни, де існували школи вчених, скульпторів, художників, різних майстрів, але й інші міста. Тут продовжували свою діяльність: академія Платона, школа Арістотеля. В архітектурі почали складатися нові принципи міського будівництва. Центром міста вже є не храм, як раніше, а торговий і адміністративний центр. Дві центральні вулиці, що перетенали місто, були основними парадними магістралями і ділили місто на чотири квартали. В творах мистецтва переважає інтерес до буденної сторони життя, до моральних і естетичних проблем. Стародавні греки створили оригінальні високохудожні твори архітектури, скульптури і літератури. Серед художнього ремесла помітне місце займав розпис амфор, ваз. Виготовлення статуеток. Вперше в історії скульптури створили образ вільної людини - громадянина. Звеличення гідності людини стало естетичним ідеалом Греції. В Афінах був створений театр. Мистецтво греків в художніх образах відбивало багато сюжетів міфології, представлені ними як реально існуючі у світі. Греки поклали початок багатьом галузям наук, зокрема таким як астрономія, анатомія, ботаніка, геометрія, граматика, зоологія, історія, математика, фізика. Всі вони грецькі за походженням і проголошуються так, як звучали і в стародавні часи. Грецька культура стала утвердженням гуманізму і цінності людини. Вона універсальний приклад культури, де людина є мірою всіх цінностей.

Дата публікації 01.01.1970
Рейтинг файлу 151/69/2.19 2.19
Додав файл ukrainref
Дата публикації 13.01.2006 22:36
Сторінку прочитали 3512 раз
Файл завантажили 524 рази

Завантажити файл

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки


 Реклама 

 Реклама 

 Авторизація 
Логін:
Пароль:
Запамятати мене
Реєстрація
Нагадати пароль

 Ваша думка 
Чи даєте Ви хабарі ?
Так завжди
Коли нема іншого виходу
Інколи
Ніколи



Всього голосів: 22955
Результати опитування

 Наші друзі 
Рефераты, скачать реферат

 Новини JOIN 
Погода, Новости, загрузка...

:: Карта сайта :: Реклама на сайте :: Архив сайта ::